Ko je kriv
Kad prebacim kaput preko ramena
I istrčim na ulicu, a snijeg do koljena
I krenem polako do prve kavane
I pijem s neznancem sve dok ne svane
'Ko je kriv
'Ko je kriv
I dok trčim s jednog prozora na drugi
Kako minuti mogu biti dugi
Baš svaki šum k'o tvoj korak zvuči
Postajem sve manja u toj praznoj kući
'Ko je kriv
'Ko je kriv
Zar je važno 'ko je kriv
Dok me pitaš gdje si
Zar je važno 'ko je kriv
Kad se već sve to desi
Kad zapalim dvije cigare k'o jednu
A nepoznate cure pitaju da sjednu
A ja tražim tvoju ruku u džepu mog kaputa
I tramvaj se vuče za mnom k'o da luta
'Ko je kriv
'Ko je kriv
Kad pozvonim u zoru s vrućim kruhom ispod ruke
I poljubim te sočno, onako s puno buke
I zagrlim te čvrsto, osjetim u duši
A vrući kruh na stolu i dalje se puši
'Ko je kriv
'Ko je kriv
Zar je važno ko je kriv...
Хто винен
Коли перекину пальто через плече,
Вибіжу на вулицю, а сніг до коліна,
Йду повільно до першої кав’ярні,
П’ю із незнайомцем, доки не розсвіте...
Хто винен?
Хто винен?
І доки бігаю від одного вікна до іншого,
Якими довгими можуть бути хвилини,
Всякий шум звучить, наче твій крок,
Стаю все меншою в цій порожній хаті...
Хто винен?
Хто винен?
Хіба важливо, хто винен,
Доки питаєш мене «Де ти?»
Хіба важливо, хто винен,
Коли це все вже сталось?
Коли запалю дві цигарки, мов одну,
А незнайомі дівчата питають, чи можна підсісти,
А я шукаю твою руку в кишені свого пальта,
І трамвай тягнеться позад мене, мов блукає...
Хто винен?
Хто винен?
Коли подзвоню на світанку з гарячим хлібом у руках
І поцілую тебе соковито, голосно,
І пригорну тебе міцно, відчую в душі,
А від гарячого хлібу на столі й далі йде пара...
Хто винен?
Хто винен?
Хіба важливо, хто винен...
